Джон Грін. Паперові Міста.

Буду відверта: таких нудних книг я вже давненько не читала. Другу половину книги просто пролистала, і що найголовніше - я абсолютно нічого в результаті не втратила. Якщо ця книга коли-небудь таки стане сучасною класикою, що дуже пророкують рекламщики, то в майбутньому я її ховатиму від свої хдітей якнайдалі.

ПРО ЩО КНИГА?

Американські підлітки, дівчинка Марго, хлопчик К'ю, їхні, вибачте на слові, придуркуваті друзі, вечірки, випускні, пригоди і бла бла бла.

ЧОМУ КНИГУ ВАРТО ЧИТАТИ?

Мабуть, щоб ще раз переконатися, що в сучасній літературі є достатньо розрекламованого сміття, від якого шаленіє немала частина населення планети.

КОМУ РАДЖУ ЧИТАТИ?

Книгу не раджу читати тим, хто вже звик до якісної літератури, бо така простота написання, наплив ідіотизму в сюжеті і відсутність змісту хоча б якогось (книга ж повинна хоча б якийсь висновок дати) може вивести із себе.

ПРИМІТКА:

Я не фанатка Джона Гріна, але ця книга сильно розчарувала після книги "Винні зірки". Мабуть, я очікувала чогось більшого, інригуючого, а в результаті не отримала жодних емоцій. Кінцівка взагалі незрозуміла, герої жахливо дратують, ніякої кульмінації і розв'язки. На жаль, тільки витратила дарма час. Тепер я в пошуку більш якісної літератури. P.S. На екранізацію книги все-таки сходжу. Хто зна, може фільм набагато цікавіший.