Світлана Талан. Коли ти поруч.

Одного прекрасного дня я таки сіла і прочитала її. Довелося розтягнути таке задоволення через грядущі екзамени та модулі, але я знаходила завжди вільну хвилинку для книги. І, чесно кажучи, ця історія трішечки змінила мій світогляд! Я стала по-іншому ставитись до людей, хворих на СНІД.

"- Не забувайте нас, - попросила мати, - телефонуйте частіше. Телефони в руках носите і спите з ними, а про нас згадуєте раз на тиждень."

ПРО ЩО КНИГА?

Головна героїня книги - Дарина. Медик. Як на мене, надто наївна і добра. В деяких ситуаціях мене навіть дратувала її надмірна добродушність і звичка невчасно розпускати нюні. Мабуть, авторці захотілося показати Дарину такою, раптом, це викличе ще більше співчуття. На початку книги було дуже багато героїв. Викликало таку собі плутаницю, коли думки розбігалися в голові, і склеїти це все докупи було важко, але згодом все стає на свої місця. Один тільки випадок і життя Дарини перестає бути таким, як раніше, бо змінюють його чотири, жахливі букви - СНІД.

"Цукор, візьміть до уваги, гарний тільки в чаї, а не в крові."

ЧОМУ КНИГУ ВАРТО ЧИТАТИ?

Жорстоке ставлення до героїні, хворої на СНІД, безперечно, дуже шокувало. Часто ловила себе на думці, що такі вже реалії нашого життя, і що подібні речі відбувають у нас прямо перед носом, але ми вже звикли того не помічати.

"Жінки мріють про щось неземне, про гарне і вічне, а чоловіки - прагматики, думають про матеріальне."

КОМУ РАДЖУ ЧИТАТИ?

Раджу усім, хто б хотів добряче поплакати і побачити життя хворих людей на СНІД "по той бік ширми". Спокійного вам читання :) ПОСИЛАННЯ на електронну книгу

#книги