Самотність в мережі. Януш Вишневський.

Коротко: чоловік та жінка познайомились в ICQ, спілкувалися, спілкувалися, звикли, закохалися. А між тим у них в житті є інші проблеми. Багато еротики і трагедій.

Недолік: під кінець ставало нецікаво, багато однотонних розповідей.

Перевага: еротики там вистачає, ну і описується все доволі красиво. Між іншим, можна поплакати над деякими історіями (це я не про еротику).

Головні герої трішки дивні. Він - науковець. Вона - типова жінка. Має все, але їй все одно щось не те і щось не так. Пошукає собі пригод, погуляє, а в результаті все одно повернеться додому :)

Є екранізація. Мені, особисто, не сподобалась.

**І знову цитати**

Із всього, що вічне, найкоротший строк у коханні.

_______________________________________

Плакати потрібно, коли ніхто не заважає. Тільки тоді від цього отримуєш радість.

_______________________________________

Можливо, хотіти лягти з кимось у постіль не найважливіше, можливо, куди важливіше прокинутись разом та приготувати одне одному чай?

_______________________________________

Жінки живуть спогадами. Чоловіки тим, що вони забули.

_______________________________________

Нема нічого більш несправедливого, ніж сумувати за кимось без взаємності. Це навіть гірше, ніж кохання без взаємності. У стократ гірше.

_______________________________________

Знаєш, я завжди трішечки сумувала за тобою, навіть коли ти був поряд зі мною. Сумувала як ніби трішки про запас.

_______________________________________

Так, словами можна доторкатися. І навіть ніжніше, ніж руками.

_______________________________________

- Знаєте що? Мені тут наснилося, що Ви повісилися. Прокинувся я з великою радістю.

_______________________________________

Але ж самотність - це найгірший вид страждання! Хіба не тому Господь Бог створив світ, бо відчував себе одиноким?

_______________________________________

Добре, нехай він хропе, залишає брудні шкарпетки посеред кімнати, палить в спальні. Але тільки хай буде.

_______________________________________

Якби закоханість тривала занадто довго, люди помирали би від виснаження, аритмії чи тахікардії, голоду чи безсоння. Ну а ті, хто випадково не помер, в найкращому випадку помирали би в психлікарні.

#книги