Марк Леві. Ті слова, що ми не сказали один одному.

"Людина може скільки завгодно клясти своє дитинство, нескінченно дорікати батьків у всіх своїх нещастях, слабкостях і вадах, звинувачувати їх в суворих життєвих випробуваннях, але в кінцевому рахунку вона сама несе відповідальність за свою долю і стає такою, якою хотіла стати."

Скільки хороших слів ми встигаємо сказати батькам, доки вони живі? Чи вистачить їх, щоб передати їм всю свою любов? Чи достатньо?.. Куди гірше так і не встигнути сказати все, що хотілося, занадто пізно зрозуміти їх значущість. Ми й справді часто звинувачуємо найрідніших за те, що вони завадили нам зробити власний вибір, поступити саме так, як ми вважали за потрібне. Але тільки, коли самі стаємо батьками, розуміємо, що дії наших мам і татусів були спрямовані лише на наше благо, бо любов їхня була настільки глибокою, безкорисливою і безмежною, що їхні дії були майже інстинктивними.

Книга "Ті слова, що ми не сказали один одному" розкриває проблему батьків і дітей. Після останніх сторінок так і кортіло підійти і обійняти маму й тата :)

Цікава історія відносин доньки і батька, що не бачилися більше двадцяти років, але зустрілися знову лише після... його смерті! Здавалося, що це фантастика, але таке й справді можливо! Разом із тим роман охоплює надзвичайно яскраву і романтичну історію кохання, яке пройшло сотні випробувань, мук і страждань. Книгу автоматично переміщено на поличку під назвою "улюблені" :)

#книги