Ольга Слоньовська. Дівчинка на кулі.

Якось так рідко буває, що виникає бажання розтягнути задоволення і читати книгу, вдумуючись у кожнісіньке слово. Придбавши "Дівчинку на кулі" ще у вересні, я закинула книгу десь на поличку і згадала лише нещодавно про її існування. Не знаю, мабуть, мені зрадила моя інтуїція, коли я була впевнена у розчаруванні і у цілковитій відсутності будь-якого інтересу до тексту. Проте, приблизно на тридцятій сторінці стала розуміти, що ця книга варта того, аби її прочитали.

Авторка описувала своє дитинство і юність то у мінорних, то у мажорних тонах. Моя нелюбов до її матері зростала з кожною сторінкою все більше і більше. Напевно такого ж нестерпного і важкого дитинства я б не пережила.

Та що ж там, історія дуже повчальна. Я погоджувалася із кожнісіньким її словом, з кожним судженням і висновком, бо кому ж вірити, як не тій, що пройшла такий нелегкий шлях, через підлих однокласників і підступних вчителів, через дивну "любов" матері і язикатих односельчан, але в кінцевому результаті залишилася ЛЮДИНОЮ.

Місцями я знаходила справедиві і правдиві думки, захоплено підкреслювала речення за реченням!

"Але ж мої ровесниці жили в тих самих умовах і деякі в житті влаштувалися дуже добре. Стоп-стоп, із цього моменту детальніше. Кому саме із них у житті пофортунило? Найкрасивішим? Найталановитішим? Найзаможнішим? Найрозумнішим? Найпрацьовитішим? К..рвам і стервам? Не може бути! І я про те ж. І я про те ж."

Тонесенькою яскравою ниточкою пронизана у книзі історія першої любові. Як романтичний і мрійливий "принц" Вовочка потайки був закоханий у головну героїню. Ще у дошкільнову віці на новорічному балу, подарувавши корону своїй Попелюшці, він пообіцяв: "Ти будєш прінцесай, Золушка! Я тєбє абєщаю!". Чи перетворилась ця любов у справжню казку для "принцеси" - раджу прочитати у книзі. "Дівчинка на кулі" потрапляє на поличку під назвою "Улюблені" :)