Світлана Пиркало. Не думай про червоне.

"Я знову пішла в душ. Я дотримувалася думки, що навіть страждати набагато краще після гарячого душу й після чашки чаю, і, звісно, набагато краще страждати в костюмі від Анн Демельмейстер, аніж у джинсах із китайського базару на Либідській. Принаймні страждаєш від чогось одного. Особливо, думала я, допомагає помити голову. Яка б не була в тебе хвора голова, якщо вона свіжовимита й має гарну зачіску, то ти страждаєш благородним стражданням. Якщо ж, наприклад, нещасна любов довела тебе до того, що ти валяєшся в спальному мішку на Піккаділлі під кеш-автоматом, то це вже зовсім погано. І, як казала одна мудра жінка, у таксі страждати краще, ніж у трамваї..."

Найперше, що привернуло мою увагу - це фамілія головної героїні. Звали її Павліна Стопудів.

Книга місцями жартівлива. С. Пиркало дуже дотепна письменниця.

ПРО ЩО КНИГА?

Головна героїня ще та ...... Навіть боюсь порахувати, зі скількома чоловіками вона переспала за всю книгу! Але це, як не дивно, враження від книги не псує :)

Але вражає мене інше. Поліна провела лише один день із чоловіком-іноземцем ще в юності, і всі 7 років очікувала зустрічі з ним. Заради цього переїхала в Англію, поселилася в старого хрича, працювала на марудній роботі, отримуючи інформацію про черговий завал шахти в Україні.

"... я навчилася автоматично посміхатися людям і казати, що у мене все файно, проте картина, як попереду тебе хтось нахабно лізе без черги і має шанс забрати останній шматок ліверної ковбаси, очевидно, все життя викликатиме в мене обурення і лють."

ЧОМУ КНИГУ ВАРТО ЧИТАТИ?

Сміх крізь сльози - ось які відчуття викликає книга. Дотепні випадки балансуються із трагедією, яку зазнала Павліна.

"Оце вона і є, самотність. Самотність - це коли тебе не пускають у китайський ресторан, бо навіть там столики тільки на двох. А якщо ти один у цілій країні, сиди вдома і приховуй цей факт від оточуючих. Якщо ти самотній, значить, ти невдаха, і ніхто не схоче з тобою знайомитися. А то ти ще пристанеш, як риба-прилипала, почнеш дзвонити, вимагати дружби і тепла. "

КОМУ РАДЖУ ЧИТАТИ?

Інколи такий завзятий скептик, як я, може плакнути над книгою. Здається, я плакала. ЧИ ні... А може плакала... Втім, неважливо. Головне - книга справді хороша. Раджу дівчатам. Раджу! Раджу! Раджу!